В академічному світі практично ніколи не було відкритих конфліктів між етнологією + антропологією, з одного боку, і політологією, з іншого. Однак ідеологічно – це дві полюсні науки гуманітарного простору. І, власне, саме тому перша вважає другу псевдонаукою, ту ж саму думку друга має про першу, ще й при цьому підсміюючись над нею, як гОрод підсміюється над селом.
Полюсність цих двох гуманітарних дисциплін передусім виявляєтся в тому, що політологія – це, по великому рахунку, наука про владу і про боротьбу за владу, в якій народ виступає не центром дослідження, а лише інструментом. Етнологія/антропологія демонстартивно ігнорує і, за великим рахунком, зневажає владу, оскільки сама вона (тобто етнологія/антропологія) є наукою про НАРОД, який веде ПАРАЛЕЛЬНЕ ДО ВЛАДИ існування. І чисельно категорія «народ» (що є центром дослідження етнології) набагато перевищує «владу», хоча насправді друга, завдяки використанню методів PR, постійно створює імідж своєї особливої значущості.
Власне, владу як предемет дослідження етнологія/антропологія не виключає (тоже люді!), просто для неї це є лише «одним із» - предметів і об'єктів дослідження, субкультур, маргінальних до народу явищ і т.д. Саме так виникла політична антропологія на заході.
Отже, влада і боротьба за неї є лише ОДНИМ ІЗ епізодів у великій історії цивілізації, і не лише цивілізації, а й в еволюції соціобіологічного світу.
Так, я не обмовилася, етнологи/антропологи + соціобіологи бачать цілком конкретні паралелі політичного життя з в тваринному світі.
Якщо для політологів влада і боротьба за владу в людському суспільстві є «центром Всесвіту», унікальним і суперцікавим об'єктом, то для етнологів/ антропологів/ соціобіологів – це лише одна з моделей боротьби за виживання і створення заради цього піраміди або ієрархії влади – чи то буде лев'ячий прайд, чи бджолина або мурашина колонія, чи клан шимпанзе. Існують також політичні і соціальні спільноти (скандинавські країни), де ієрарахія є слабо виражена, а зміна лідерства відбувається як ротація, подібно до зміни вожака в зграї диких гусей, які перелітають через океан. А є в політиці також і свої орангутанги, які виживають в одиночку. Тобто, в політиці, як і в природі, є все.
Для наочності можна уявити собі якусь країну Неверляндію, чи якусь партію, чи якусь соціальну групу, яка функціонує за принципом колонії термітів.
Терміти – високосоціальні комахи з абсолютно досконалим принципом ієрархії. На чолі колонії стоїть матка/королева/цариця – головний репродуктивний орган системи. Щоправда, поряд з нею є король/цр/царьок (в політиці – ця роль належить не обов'язково «біологічному» чоловікові, а особі, що може продукувати ідеї для цариці), однак на ньому не фіксується увага. Терміти люблять свій термітник, а от зовнішній світ, що поза термітником, їм не подобається, вони б воліли щоб світ перетворився на один великий термітник.
Досконалість системи колонії термітів полягає в тому, що роль кожного чітко визначена. Ти в цій системі або робочий, або солдат або репродукант. Четвертого не дано, якщо, звичайно ти не цариця чи цар. КОЖЕН в термітнику працює на матку. Система не може існувати без матки, щоправда, і матка не може існувати без системи. Якщо існує загроза матці, на її захист встає увесь термітник – не через безмежну любов до неї, а через прадавній інстинкт самозбереження: загине матка, загине термітник.
У здоровій екосистемі (як наприклад, в саванах Кенії) термітники відіграють надзвичайно позитивну роль: сприяють насиченню ґрунту вологою, розрихлюють ґрунт, «заманюють» інші види тварин (які ними живляться) на територію екосистеми, роблячи її більш життєдіяльною.
Однак у хворій екосистемі (зокрема, антропоцентричній) терміти стають справжнім лихом. Це є один з найбільш ефективних руйнівників.
Подібно до інших колоній комах - бджіл або мурашок, колонії термітів відзначаються надзвичайною репродуктивною працездатністю. Доросла самка колонії може відкладати кілька десятків тисяч яєць в день. Однак є деякі відмінності. Якщо працездатність мурашок і бджіл іде на креатив (мед, санітарування простору), то діяльність термітів іде на руйнацію: в даному випадку дерев і деревини. Ось тут починається і біда для екосистеми.
Починається біда і для політиків і політологів, які обслуговують політичні термітники, і тих, хто їх знищує: одні захищають права термітів, інші захищають права струхлявілих дерев.
Етнологи/антропологи/соціобіологи + деякі історики, натомість, «не дриґаються». Вони десь вже це бачили... Вони просто спостерігають за цим вічним соціобіологічним і історичним шоу. Не один Сірко в світі, є ще Рябко, Шарік, Тузік... Терміти і термітники – не одні в світі соціальні спільноти, є ще мурахи, бджоли, вовки, койоти, шимпанзе, гієни, леви, орангутанги, акули, сардинки, свині ітд, діяльність яких є не менш цікавою. А головне, що для етнологів/антропологів найцікавішим є не тема поїдання термітами дерев і не боротьба проти термітів дозволеними і недозволеними, розумними і ідіотськими засобами, а НОРМАЛЬНЕ життя НОРМАЛЬНИХ людей, які живуть тисячоліттями паралельно до влади.
No comments:
Post a Comment