Етнологія VS політології. Two. Український етноцентризм.

Проглядаючи в інтернеті західну пресу за останній тиждень і порівнюючи її з українською (а також з українським телебаченням), я не можу відійти від думки, що, мабуть, країна Україна розташована на Місяці.

Посудіть самі: в українських медіях у центрі уваги є судовий процес над екс-прем'єр-міністром у той час, як в Європі і Північній Америці ця новина якщо й з'являється, то на ве-еликому маргінезі. Натомість весь інформаційний простір насичений публікаціями і аналізом подій в Лондоні.

Чому так?

Звичайно, це не тому, що Європа і Північна Америка перебувають у захопленні від нинішньої влади в Україні. Все набагато простіше: МИ ЇМ НЕЦІКАВІ.

Again: Чому?

Я вирішила зробити опитування серед моїх колег (професорів університетів, письменників і журналістів неукраїнського походження) із західного світу. Я розіслала стандартний лист з різними «шапками» в різні куточки Європи і Північної Америки, навіть не сподіваючись на відповіді.

На моє здивування, я отримала відповідь від кожного. Причому в половині випадків це був не лист, а mini-research.

Я спершу розгубилася, а потім зробила свій мінірісьочь, класифікувавши відповіді і зробивши синтез головних ідей.

Ось що у мене вийшло.

Перше. Судовий процес над екс-прем'єр-міністром – в західному світі тепер дуже поширена процедура. Принаймні дюжина нинішніх ексів і навіть не-ексів проводять частку свого життя в судах. Серед них, якщо Вам невідомо, є ті, кого засудили за некомпетентне управління країною (Ісландія).

Друге. Так, Ви нам були цікаві під час помаранчевої революції. І ми навіть почали відчувати комплекс вини, що протягом століть, подібно до мачухи, недодавали Вам любові, уваги й підтримки. Для нас це був цікавий випадок: помаранчева революція доводила істиність black swan theory (http://en.wikipedia.org/wiki/Black_swan_theory, http://ru.wikipedia.org/wiki/Чёрный_лебедь_(теория)). Однак пройшов час, і ми зрозуміли, що це просто-напросто було банальною боротьбою за владу. А через те, що помаранчева революція виявилася БЕЗРЕЗУЛЬТАТНОЮ (на відміну від «великої жовтневої» і "трояндової"), вона в історії по суті залишиться не революцією, а РЕВОЛЮЦІЙНИМ ШОУ. Тому що нічого не змінилося. І тепер не має значення: хто в цьому винен.

Третє. Ти нам, звичайно, пробач, доктор Гримич, але у Вас, українців, просто манія етноцентризму. Вам здається, що все, що відбувається у Вашій країні є УНІКАЛЬНИМ (особисто я за останній роки зуміла зненавидіти це слово, - МГ). Але насправді Ваша країна є НУДНА і СТАРОМОДНА. Ви – старомодні українці – нам, західному світові, нецікаві.

І ще (четверте): вибач, доктор Гримич, мова йде не про тебе, але Ваша українська етнологія також до нудоти старомодна. І також нам нецікава. Нам цікава Етнологія.

І ось чому нас більше цікавить крах політики мультикультурності в Європі та її успіх в Канаді. Ось чому нам цікавий феномен welfare class (http://www.madisonjournaltoday.com/archives/404-OPINION-Welfare-class-needs-to-learn-self-reliance.html). Ось чому нам цікавий не Ваш екс-прем'єр, а питання: чому в вуличних боях і мародерстві на вулицях Лондона брали участь не лише welfare class, а й донька міліонера, балерина, музиканти і спортсменка, яку готували на роль Посла Олімпіади-2012. Що це? Акт антигламуру чи стадний інстинкт: всі бігли і ми побігли? 

Поки Ваша українська політологія, вся в милі, робить свою вдячну справу, Етнологія дивується: чому боротьба за права екс-прем'єра, який/а від цього отримує шалений піар, чому саме вона стоїть в центрі уваги Вашого суспільства, а не низка аварій на шахтах Донбасу з численними людськими жертвами і дійсно людськими трагедіями ? Чому Ви не обурюєтеся, що порушені права цих людей? Чому не обговорюється головне право громадянина - право на життя? (Вже не кажучи, про право на цивілізоване життя).

Знаєте, чому? Тому що Ви самі вважаєте (хоча й не говорите це вголос) цих людей бидлом. Вам життя Толіка, Наташки, дяді Сірьожі і баби Каті нецікаве.

Ви всі хочете бачити красиву і водночас драматичну псевдоелітну картинку, яка, як за голівудівським сценарієм, має відомий кінець.

За це Етнологія зневажає політологію.

А колись таки станеться в Україні те, що зараз відбувається в Лондоні: Толік, Наташка, дядя Сірьожа і баба Катя, а ще донька олігарха, музикант і член олімпійської збірної вийдуть на вулиці Києва і влаштують дебош з мародерством. Без причини. Просто так. Як акт антимажоризму. Або за стадним інстинктом.

Але це буде через кілька років. І на той час це вже стане старомодним. І знову не цікавим ні Європі, ні Північній Америці.

Етнологія VS політології. One. Колонії термітів.

В академічному світі практично ніколи не було відкритих конфліктів між етнологією + антропологією, з одного боку, і політологією, з іншого. Однак ідеологічно – це дві полюсні науки гуманітарного простору. І, власне, саме тому перша вважає другу псевдонаукою, ту ж саму думку друга має про першу, ще й при цьому підсміюючись над нею, як гОрод підсміюється над селом.

Полюсність цих двох гуманітарних дисциплін передусім виявляєтся в тому, що політологія – це, по великому рахунку, наука про владу і про боротьбу за владу, в якій народ виступає не центром дослідження, а лише інструментом. Етнологія/антропологія демонстартивно ігнорує і, за великим рахунком, зневажає владу, оскільки сама вона (тобто етнологія/антропологія) є наукою про НАРОД, який веде ПАРАЛЕЛЬНЕ ДО ВЛАДИ існування. І чисельно категорія «народ» (що є центром дослідження етнології) набагато перевищує «владу», хоча насправді друга, завдяки використанню методів PR, постійно створює імідж своєї особливої значущості.

Власне, владу як предемет дослідження етнологія/антропологія не виключає (тоже люді!), просто для неї це є лише «одним із» - предметів і об'єктів дослідження, субкультур, маргінальних до народу явищ і т.д. Саме так виникла політична антропологія на заході.

Отже, влада і боротьба за неї є лише ОДНИМ ІЗ епізодів у великій історії цивілізації, і не лише цивілізації, а й в еволюції соціобіологічного світу.

Так, я не обмовилася, етнологи/антропологи + соціобіологи бачать цілком конкретні паралелі політичного життя з в тваринному світі.

Якщо для політологів влада і боротьба за владу в людському суспільстві є «центром Всесвіту», унікальним і суперцікавим об'єктом, то для етнологів/ антропологів/ соціобіологів – це лише одна з моделей боротьби за виживання і створення заради цього піраміди або ієрархії влади – чи то буде лев'ячий прайд, чи бджолина або мурашина колонія, чи клан шимпанзе. Існують також політичні і соціальні спільноти (скандинавські країни), де ієрарахія є слабо виражена, а зміна лідерства відбувається як ротація, подібно до зміни вожака в зграї диких гусей, які перелітають через океан. А є в політиці також  і свої орангутанги,  які виживають в одиночку. Тобто, в політиці, як і в природі, є все.

Для наочності можна уявити собі якусь країну Неверляндію, чи якусь партію, чи якусь соціальну групу, яка функціонує за принципом колонії термітів.

Терміти – високосоціальні комахи з абсолютно досконалим принципом ієрархії. На чолі колонії стоїть матка/королева/цариця – головний репродуктивний орган системи. Щоправда, поряд з нею є король/цр/царьок (в політиці – ця роль належить не обов'язково «біологічному» чоловікові, а особі, що може продукувати ідеї для цариці), однак на ньому не фіксується увага.  Терміти люблять свій термітник, а от зовнішній світ, що поза термітником, їм не подобається, вони б воліли щоб світ перетворився на один великий термітник.

Досконалість системи колонії термітів полягає в тому, що роль кожного чітко визначена. Ти в цій системі або робочий, або солдат або репродукант. Четвертого не дано, якщо, звичайно ти не цариця чи цар. КОЖЕН в термітнику працює на матку. Система не може існувати без матки, щоправда, і матка не може існувати без системи. Якщо існує загроза матці, на її захист встає увесь термітник – не через безмежну любов до неї, а через прадавній інстинкт самозбереження: загине матка, загине термітник.

У здоровій екосистемі (як наприклад, в саванах Кенії) термітники відіграють надзвичайно позитивну роль: сприяють насиченню ґрунту вологою, розрихлюють ґрунт, «заманюють» інші види тварин (які ними живляться) на територію екосистеми, роблячи її більш життєдіяльною.

Однак у хворій екосистемі (зокрема, антропоцентричній) терміти стають справжнім лихом. Це є один з найбільш ефективних руйнівників.

Подібно до інших колоній комах -   бджіл або мурашок, колонії термітів відзначаються надзвичайною репродуктивною працездатністю. Доросла самка колонії може відкладати кілька десятків тисяч яєць в день. Однак є деякі відмінності. Якщо працездатність мурашок і бджіл іде на креатив (мед, санітарування простору), то діяльність термітів іде на руйнацію: в даному випадку дерев і деревини. Ось тут починається і біда для екосистеми.

Починається біда і для політиків і політологів, які обслуговують політичні термітники, і тих, хто їх знищує: одні захищають права термітів, інші захищають права струхлявілих дерев.

Етнологи/антропологи/соціобіологи + деякі історики, натомість, «не дриґаються». Вони десь вже це бачили... Вони просто спостерігають за цим вічним соціобіологічним і історичним шоу. Не один Сірко в світі, є ще Рябко, Шарік, Тузік... Терміти і термітники – не одні в світі соціальні спільноти, є ще мурахи, бджоли, вовки, койоти, шимпанзе, гієни, леви, орангутанги, акули, сардинки, свині ітд, діяльність яких є не менш цікавою. А головне, що для етнологів/антропологів найцікавішим є не тема поїдання термітами дерев і не боротьба проти термітів дозволеними і недозволеними, розумними і ідіотськими засобами, а НОРМАЛЬНЕ життя НОРМАЛЬНИХ людей, які живуть тисячоліттями паралельно до влади.